У великодню суботу зазвичай роблять крашанки. Яйця, покрашені в суботу, довше зберігаються. Спочатку готують барвники. З природних матеріалів це дубова чи яблунева кора (для жовтого кольору), проліски варять для синього, для червоного — цибулиння. Ладнають спеціальний пензлик чи писальце. Фарбували 13 яєць (12 апостолів і Спаситель).

Розписувати яйця дуже складно — опукла поверхня вимагає особливого вміння. У кожному районі є свої визнані майстрині-писанкарки. У деяких селах жінки в суботу збираються в одній хаті на великодню толоку і гуртом розписують яйця для себе та ще й замовників із інших сіл.

Писанка твориться так: спочатку писальцем наносять на яйце розтопленим воском основні лінії майбутнього узору. Вимальовують те, що треба лишити білим. Потім опускають яйце у найсвітлішу фарбу — жовту. Виймають, обсушують, знову кладуть віск на ті місця, які хочуть лишити жовтими. Занурюють яйце у теплішу фарбу. І так повторюють писати і купати яйце, аж доки не отримають задуманий узор. Обтоплюють віск над свічкою в теплій печі, в мисці з гарячою олією.

Кожен регіон України та навіть і окремі села, мають свої узори, своє поєднання кольорів, свою техніку розпису яєць. У південному Поділлі, на Буковині творять «капанки» — капають воском на яйце. На Волині й Прикарпатті поширене «зіскрібання» по вже пофарбованому яйцю. На Гуцульщині частіше малювали звірів, на Буковині — зірки, спіралі, дерево життя. Ці знаки-символи прийшли до нас із дохристиянських часів, їхня таємна мова й досі до кінця не розгадана. Писанка завжди була символом весни, життя, пробудження природи. Її дарували дорослим і дітям, писанками обмінювалися на знак примирення, дружби, ними прикрашали хати.

Із настанням Великодня — найпишнішого свята, все живе пробуджується зі сну, а душа сповнюється надій на щедрий урожай, злагоду, добро і щастя.