Газета

свежий номер
конкурсы
архив
фото-галерея
партнеры

Лотереи

Лото-Забава
Мегалот

Ресурсы

игорные новости
сайт газеты

31.10.2011 - 44 (731)

Він йшов до перемоги 12 років

Пригадую шалений ажіотаж, яким супроводжувалася небачена на той час в Україні лотерейна подія – народження першого мільйонера «Лото-Забава». У приміщенні агенції Укрінформ журналістів тоді було, як сардин у консервній бляшанці. Вони так насідали на бідолашного Володю Марченко та його дружину, що хотілося захищати наших героїв від нахабних колег.

Сьогодні наші славні ЗМІ так «наїлися» лотерейними мільйонерами, що навіть виграш рекордного джек-поту розміром 10 000 000 гривень для них вже не особлива сенсація. З одного боку, це для нас образливо, все ж таки не кожного дня в Україні народжуються мультимільйонери. А з другого, навіть приємно, адже це наша улюблена, неперевершена «Лото-Забава» зробила переворот у свідомості українців. Вона довела всім невіруючим, що вигравати в українську лотерею мільйони гривень – це можливо, це реально. Що суми наших джек-потів можуть сягати не тільки мільйонів гривень, а дорівнювати мільйону доларів! Що кількість щасливчиків, які стали лотерейними мільйонерами, може бути величезною, й уже сьогодні їх 95! І люди просто звикли до наших звершень і не сприймають їх як щось неможливе. Так це ж добре!

Отже, минулої п’ятниці о 10-й годині ранку в агенцію УНІАН прийшли представники ЗМІ, для яких виграш 10 мільйонів гривень таки є приводом для новини. На щасливчиків, яким дістався рекордний джек-пот «Лото-Забава», вони дивилися як на мешканців іншої планети – 10 мільйонів свою справу зробили! А ось запитання задавали такі самі, як і роки тому. Що зрозуміло, адже люди загалом не міняються, їх бентежать ті саме проблеми, цікавлять ті саме факти. Наприклад, як давно щасливчик грає у лотерею? Чи відчував майбутній щасливчик-мільйонер, що його доля скоро зміниться на краще? Як планує витрачати свої мільйони? Чи збирається грати надалі? Чи не боїться «засвітитися» на людях? Маю сказати, що цього разу наш головний герой був на висоті, в тому сенсі, що майже не стушувався під об’єктивами та перед мікрофонами. Чому так? А ось давайте ми вас із ним познайомимо, тоді й дізнаєтеся.

Як ви пам’ятаєте, рекордний джек-пот – 10 мільйонів гривень було встановлено напередодні 635-го тиражу, а вже в 636-му його зірвали. 16 жовтня 2011 року в «Лото-Забава» народилося відразу два мільйонери – 93-й та 94-й, один з яких став новим мультимільйонером лотереї, абсолютним рекордсменом за всі роки цієї гри. Точку продажу найщасливішого білета було виявлено майже відразу, адже Центральна система точно «знає», де й коли роздрукована електронним терміналом та чи інша комбінація, на якому саме лотерейному білеті. Тож, київський район Південна Борщагівка та лотерейний кіоск на вулиці Симиренка, 17 скоро стали символами удачі. Але минав день за днем, а щасливчик не давав про себе знати, не заявляв про свій шалений успіх. У МСЛ почали хвилюватися. Для лотерейного оператора така ситуація є неприємною, – що подумають люди? А люди, як ми знаємо, насамперед думають усілякі дурниці, ну так уже повелося.

Лише через 10 днів, 26 жовтня в Київське регіональне представництво звернувся гравець, який пред’явив той самий білет 636 тиражу на 10 000 000 гривень. Ось цей, який ви зараз бачите.

З паном Валерієм та його родичами ми зустрілися через кілька днів уже в центральному офісі МСЛ, напередодні прес-конференції в УНІАН. Відразу впало в очі, що він напрочуд виважена, розсудлива людина, вміє висловлювати свої думки, почувається вільно й упевнено. Звідки такі навички? Виявилося, що це професійне – пан Валерій будівельник, й у свої 53 роки має величезний досвід спілкування з клієнтами, серед яких бувають різні люди, й з кожним треба знайти спільну мову, домовитися полюбовно. Останнім часом Валерій разом із сином Володимиром та ще кількома членами їх бригади веде власну справу, в основному виконуючи сантехнічні роботи.

– Життя навчило мене виваженості, – каже він, – а вміння спілкуватися з різними людьми – це частина моєї професії.

Він народився в Житомирі, виріс у селі, а до столиці приїхав у 74-му, став працювати на будівництві. Своя квартира, спочатку «гостінка», з’явилася лише в 79-му, майже через 10 років переїхали у велику, трикімнатну. Проте, сьогодні її вже важко назвати великою, тому що окрім Валерія та його дружини Тетяни в ній мешкають також син Володимир із дружиною Юлею і двоє онуків, Дмитро та Євген. А є ще донька Інна, в якої своєї квартири немає – живе з другом у орендованій. Тож квартирне питання стоїть (точніше, стояло до виграшу!) перед родиною у повний зріст.

Грати в лотереї Валерій почав давно, ще за радянських часів, а в «Лото-Забава» грає майже з перших тиражів. І завжди купує не 1-2, а декілька білетів, останнім часом стабільно витрачав по 100 гривень на тираж. Щастило не дуже, але по 2 лінії кілька разів закреслював і побутову техніку одного разу виграв. А майже напередодні астрономічного виграшу, в 625 тиражі він закреслив у одному полі білета 2 лінії, а для третьої не вистачило одного номера! Щоправда, таких щасливчиков у тиражі виявилося багато, тому виграші були невеликі. Але тоді він повірив, що щастя десь близько. І не помилився, воно прийшло, але… не без допомоги випадку.

Є у пана Валерія авто, старенький «Субару Форестер» (такий же, до речі, був колись у Макса Неліпи), а старі авто мають погану звичку ламатися. У суботу 15 жовтня так і сталося, тому довелося Валерію змінити намічений графік і йти додому пішки. Ось так не заплановано, випадково він потрапив до лотерейного кіоску, в якому зазвичай купував білети «Лото-Забава», приблизно о 14:15. Як потім виявилося, ці хвилини та секунди стали вирішальними в житті Валерія, адже якби він пішов за білетами раніше або пізніше – тоді не йому, а комусь зовсім іншому і, скоріше за все, не в Києві, а зовсім в іншому місті чи селі дісталася б ось ця щаслива комбінація, яку ви бачите в найщасливішому в історії гри лотерейному білеті.

Зараз можна говорити про диво, про неймовірний збіг обставин, але все це будуть лише слова та припущення. Жодна людина не знає наперед своєї долі, жоден із нас не може передбачити свою удачу. Можна лише вірити, сподіватися, плекати надію і водночас щось робити задля реалізації своїх сподівань та надій. Пан Валерій робив те, що міг. А чи могло статися так, що 10 мільйонів виграв би не він? Звичайно, таких шансів у нього було в мільйони разів більше! Але він таки виграв!

У цієї історії немає й не може бути іншого висновку, окрім одного – щоб виграти, треба грати. Все інше, повторююся, лише пусті балачки. Принаймні, така моя особиста думка.

На прес-конференцію пан Валерій прийшов із сином та невісткою. Також були присутні генеральний директор МСЛ Євген Власенко та директор із маркетингу Вікторія Цомая. Відповідати на запитання довелося всім, проте, найбільше «попотів» винуватець події. Коли його запитали, чому він не побоявся «засвітитися», Валерій якось дуже твердо сказав: «А я ні в кого нічого не вкрав, тож боятися мені нічого й нікого», – і більше його про це не запитували.

Звичайно, всіх цікавило, як рекордсмен збирається витрачати гроші. І тут він чимало здивував, коли сказав, що віддає свій виграш дітям. Він навіть вже оформив його на сина. Ось такий щедрий подарунок від батька отримали Володимир та Інна! До речі, ось такі щирі, близькі відносини між батьками та дітьми властиві людям далеко не скрізь. Наприклад, в Америці лотерейні мільйонери дуже рідко діляться своїми виграшами з близькими та рідними. І дуже приємно, що наш український мультимільйонер показав приклад високих відносин.

Прискіпливі журналісти, які так і вишукують в усьому негатив, розпитували про строки виплати виграшу, уточнювали, скільки грошей переможець має віддати державі. Про термін виплати виграшу говорив пан Власенко, наголосивши, що зазначені в Умовах проведення лотереї 18 місяців – це граничний строк, а в дійсності всі гроші можуть бути виплачені й значно скоріше. Якими порціями та коли конкретно, буде вирішено разом із власником виграшу. Що до оподаткування великих виграшів, то й тут секретів немає: з початку цього року держава визначила 17% податок від виграної суми.

А в неділю щасливчиків приймала студія «Лото-Забава». Лариса Руснак, гравці в студії, менеджери МСЛ та співробітники студії зробили все можливе, щоб дорогі гості почувалися, як удома, й здається, їм це вдалося. Було багато щасливих облич, щирих посмішок, добрих слів, красивих квітів. Була атмосфера доброзичливості, в якій наші щасливчики почували себе вільно й розкуто, хоча, звичайно, нервували перед виходом на сцену. Для малечі ці кілька хвилин перед камерами були довгими, а для Валерія та його дружини, дітей не вистачило б і півгодини, щоб відповісти на всі запитання Лариси. Вона сама так давно й так активно грає в «Лото-Забава», так мріє виграти джек-пот, що хотіла випитати у рекордсмена всі-всі секрети. Та хіба ж вони є?!

Зараз Валерій Рудюк працює на будівництві храму – це його черговий будівельний об’єкт. Хтось скаже, що між цим фактом і виграшем джек-поту може існувати якийсь зв’язок. Не буду сперечатися. Але сам переможець вбачає секрет свого успіху лише в тому, що доклав максимум зусиль та бажання для досягнення своєї мети. І я думаю, що він правий, – надіятися можна на все, що завгодно, а діяти, реально робити все для перемоги потрібно самому!

Я. ГРАВЕЦЬ